Мухи. Кава. Кориця.

Ви ніколи не пробували топити забиту муху в чарці коньяку незнайомого чоловіка? От і дарма! Чудовий спосіб познайомитися із чоловіком, який з першого погляду став вашим найбільшим коханням! А кидати кавуни із балкона, а саме в той момент коли із під’їзду виходить ваш старий і вередливий сусід або намагалися поцілити слоїками в перехожих коли вони поспішають на роботу. Ні?! Це ж так весело! – стверджує Лариса Денисенко у своєму новому романі «Кавовий присмак кориці». Якщо влучите – поясните потерпілому, що ви студентка циркового училища, майбутня жонглерка, а завтра залік і ви старанно готуєтеся до нього. Вислухавши співчуття і побажання успіху, – дійте далі. Саме так і чинила головна героїня роману Аліса. Спочатку вона вдало жбурлялася яйцями, кавунами і слоїками, а пізніше чоловіками. Смаки змінюються. Вона – молода, вродлива журналістка, яка здатна на непередбачувані вчинки. Він – Лесь – до безтями закоханий у неї талановитий піаніст, який усе життя чекає лише її. Вона не вважає себе щасливою, бо щасливі люди мають тупий вираз обличчя. Для неї це вже занадто – вона прагне мати розумний вигляд. Аліса міняє чоловіків частіше, аніж чоловіки шкарпетки. Вона розважається як уміє, подорожує і пиячить у барі, де і зустріла чоловіка, який і має стати її справжнім коханням. Дарма, що він її не кохає, зате вона кохає його і тому вони разом. Доки вона не дізнається, що він кохає іншу людину… І лише Лесеві судилося першому усвідомити цю любовну павутину, в якій заплетений він, Аліса, його батько та учень його батька. Але, якою ціною та яким терпінням досягається вміння любити і кохати… І лише його батько вміє варити таку запашну каву із терпким присмаком кориці…
Це хороша, легка проза, з якої можна взяти приклад «Як не варто робити». Авторка відкриває життя своїх героїв по шматочках, даючи таким чином, можливість спостерігати то за одним, то за іншим. Цими окремими клаптиками і складається суцільний роман, із легковажності, самоствердження, відчайдушності та пошуку себе.